АКТУАЛЬНЕ

Друк

ЧОМУ - четверте видання

          ЧОМУ, КОЛИ І ЯК?

                    – четверте видання!

 

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України в Києві видав четвертим виданням книгу Юрія Бачі, Андрія Ковача та Миколи Штеця ЧОМУ, КОЛИ І ЯК? Редакція звернулася до ініціатора та головного автора видання Юрія Бачі з проханням розповісти про цей визначний та немалий успіх книги.

Юрій Бача відповів:

 

Після 1945 року, коли частину русинів Закарпаття приєднали до радянської України, а частину таких самих русинів-українців Пряшівщини залишили в складі Чехословаччини, не існувало жодної навіть брошури, яка б коротко та доступно пояснювала нашому населенню бодай найважливіші питання минулого та сучасного його життя.

Тоді в мене виникла ідея підготувати таку брошуру і в 1967 році ЦК КСУТ видав тритисячним тиражем книгу, в якій «коротко та доступно« (як писав рецензент Бедзір) було подано відповіді на 77 запитань з історії та культури українців Чехословаччини.

Це видання мало виконати дві завдання: подати сучасному читачеві основні інформації про стан культурно-національного життя русинів-українців Чехословаччини та послужити як тези для написання нарису історії та культури русинів Закарпаття, складовою частиною яких довгі століття (до 1918 року) були також русини Пряшівщини.

Проте у 1968 році приїхали радянські танки і на довгі роки перекрили будь-які  ініціативи не тільки в цій сфері діяльності.

Коли після проголошення незалежності України в 1991 році кафедри марксизму-ленінізму перетворювалися на кафедри історії України і сотням новітніх «істориків« потрібно було демонструвати якусь україністичну діяльність, до мене звернулися окремі київські ініціатори з пропозицією написати нарис про українців Чехословаччини. Тоді я показав їм нашу брошуру, вона їм сподобалась і вони її перевидали (Київ, ІНТЕЛ, 1992, с. 83, тираж – 2000). (Для цього видання окремі питання було об‘єднано (замість 77 їх стало 56), а окремі відповіді перероблено та доповнено, з чим поступово погодилися також співавтори книги. Правда, це видання не було видано даром, як обіцялося, (СРУС, який погодився купити 500 книг, щоб бодай частково зменшити мої витрати за видання та перевезення книг у Пряшів, не розрахувався за них до сьогодні); проте майже дві тисячі книг таки було поширено на Пряшівщині.)

Від початку нового тисячоріччя Світовий Конгрес Українців пробує допомагати утримати  культурно-національне життя нашого населення. Тому він виділив кошти на третє видання книги, яке було видано в Ужгороді. («Мистецька Лінія«, 2008, с. 83, запитань – 57, тираж – 800. У підготовці цього «доповненого та переробленого« видання співавтори участі не брали.) Ці книги поширилися переважно також на Пряшівщині. (По одній книзі отримали делегати з‘їзду СРУ СР, учасники літніх молодіжних курсів тощо). Однак невеличку кількість книг я дарував зацікавленим в Україні. Таким чином книгу отримала й директор ІМФЕ академік Ганна Скрипник, яка пообіцяла перевидати книгу для потреб України. І вона дотримала слово, хоча я, признаюся, не дуже вірив її обіцянці.

Отже, від 22 травня ц. р. на світі четверте видання книги колективу авторів: Юрій Бача, Андрій Ковач, Микола Штець, ЧОМУ, КОЛИ І ЯК?, Запитання й відповіді з історії та культури русинів-українців (Чехо)Словаччини, Київ, 2013, с. 113. Тираж 500. (Тираж разом – 6.300. Про її актуальність свідчить факт, що відповіді на запитання 34-43 опубліковані також у великому академічному збірнику наукових праць того ж інституту НАН України «РУСИНИ-УКРАЇНЦІ, етнолінгвістичні та етнокультурні процеси в історичному розвитку«, Київ, 2013, с. 539-557.)

До цього видання ми додали гасло: «Що змінилося в житті українців Словаччини  протягом останніх років?«, в якому констатуємо, що «весь процес «розвитку« цієї меншини веде до її зникнення;  пануючі тенденції переросли до щоденної практики політики держави, спрямованої на повну та остаточну ліквідацію українського життя в  Словаччині… Надалі погіршується стан економічного життя Східної Словаччини, у якій переважно жило українське населення країни, збільшується відстань  між рівнем життя в цій області та між рівнем життя в будь-котрій іншій області держави, саме на Сході країни найбільше безробітних, найменше добре оплачуваної роботи, отже – найнижчі зарплати та пенсії, відповідно найбільше знелюднюється  саме край під Дуклею… Не прийнято жодної законної норми, яка б регулювала відносини між словацьким народом та НМ країни, не створено жодного органу, який би аналізував стан проблематики НМ, пропонував рішення такої проблематики та відповідав за позитивне рішення бодай найосновніших проблем життя НМ в державі… Надалі погіршилося фінансування діяльності НМ.., зменшилася кількість шкіл, в яких тою чи іншою формою вивчається українська мова, ніхто регулярно не працює з українською молоддю, погіршав стан радіопередач.., стан української преси та видавання книг… Сама українська НМ… в такій трагічній ситуації також не спромоглася випрацювати якийсь концепційний план свого позитивного розвитку (і відбивається від ліквідаційних кроків державної політики все скромнішими вимогами до держави)… Україна, яка мала б… дбати про долю всього українського народу, до сьогодні не виробила свого державницького ставлення до двадцяти мільйонів українців – третини українського народу! – які не з власної вини опинилися поза кордонами своєї держави.« (с. 108-110).

 

На закінчення додаю, що наша книжка прагне максимально точно  подати характеристику сучасного стану життя русинів-українців Словаччини. З одного боку мене як ініціатора та одного з її авторів тішить успіх тої книжки, бо за майже 50 років від її задуму не вийшло жодної подібної книги, з другого боку сучасний стан культурно-національного життя нашої національної меншини не мав би залишити байдужим жодного русина-українця не тільки нашої СР. І хоча жодна книга не може зупинити намагання ліквідаторської політики держави та намагання власних ліквідаторів, все-таки книга відкриває очі її читачам на справжній стан наших українських справ.

                                                                                     Юрій БА