АКТУАЛЬНЕ

Друк

НАРОДИ БОЯТЬСЯ НЕ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ, А РОСІЙСЬКОГО ІМПЕРІАЛІЗМУ

НАРОДИ БОЯТЬСЯ – НЕ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ, А РОСІЙСЬКОГО ІМПЕРІАЛІЗМУ!

(Не тільки Сергію ОРЕШЕТУ, але й Володимиру Путіну та іншим борцям за «русский язык«, «русское население«, «російських громадян« та «російськомовних« в Україні.)

 Чи справді варто боятися російської мови в Україні? – питає пан Орешет.

А хіба хто розумний в Україні таки боїться російської мови?

Таж кожному розумному в Україні та інде у світі видно і відомо, що борці проти гноблення прав російськомовних громадян України (а не «руського населения« чи «російських громадян«!) тільки прикриваються питанням чи проблемами «гноблених«, а насправді, довгими десятиріччями використовують оце величезне мовне покривало, під ширмою якого борються проти самого існування українського народу, ЙОГО мови, культури, історії та ЙОГО держави?

 

Наперекір всемогутній та необмеженій в засобах, методах та можливостях російській пропаганді – наймогутнішій зброї російської імперії – третій по черзі після царської та радянської імперій – та необмеженій владі  самої імперії з її всесвітнім «русским миром«, невичерпними ніби багатствами корисних копалин та земних надр, атомною зброєю та космічними успіхами – всій їй могутній, величній та ніби й несокрушимій не вдалося аж до сьогодні знайти бодай реальний приклад чогось подібного на державному рівні, за що можна було б покарати народ та державу та щодня і щоночі загрожувати мільйонам невинного народу «відповідними кроками«, спрямованими на знищення всього народу та всієї його Держави.

А між тим, в моїй присутності та в присутності тисячі інших на мітингу перед пам‘ятником Тарасу Шевченкові у Києві у 1990 році відбувся такий малесенький зразок чи лише  зразочок чогось зовсім протилежного та класичного:

На мітингу з нагоди першого всесвітнього Конгресу україністів на сходах пам‘ятника Тарасу Шевченкові у Києві виступає відома поетеса Україні і переконливим голосом доповідає:

«Рівно рік тому на тому самому місці я дала обіцянку, що в нашому мільйонному Донецьку до року таки буде бодай одна українська школа.., і сьогодні я доповідаю, що в нашому мільйонному місті Донецьк ми таки заснували ОДНУ українську школу!!!« (Російських шкіл  в Донецьку та по всій Україні стільки, що їх з належною точністю може ніхто й ніколи не порахує. Та й навіщо..?)

І тисячі своїх, але й тисячі учасників Світового Конгресу почали плескати в долоні.., а я сховався за спину поетеси (бо слідувала моя черга виступити й сказати слово) – і розплакався..! (Шкода, що там не було ні Путіна, ні Орешета; може б вони таки щось зрозуміли.)

Пан Орешет, експерт з питань міжнародної безпеки, широко виписує та вихваляє країни, в яких є дві чи навіть три і більше державних мов та міркує над тим, чому б і в Україні не могли існувати дві державні мови…

Гадаю, що такий важливий експерт обов‘язково знає, що все у світі проходить в часі, просторі та умовах, (а може й те, що коли двоє роблять те саме, то результат не мусить бути той самий). Отже всюди там, де в одній державі є дві чи й більше державних мов, (на що склалися історичні чи й інші умови та обставини), жодна з сусідніх держав, мову якої визнано державною в сусідній державі, не «піклується«  про розвиток своєї мови в «братній« державі так, щоб мова домінуючої нації не мала жодної школи на мільйони свого населення. Тим більше жодна така держава не ставить собі за мету знищити не тільки мову– переважаючого (щодо кількості громадян) народу, але й знищити весь переважаючий народ та його державу, як це сторіччями робить та прагне надалі робити найвище керівництво того «братського« народу, за державну мову якого в Україні весь «руський мир« так посилено та «адекватно« бореться.

Напевно, не тільки експертам, але й вище стоячим зрозуміло, що тут в жодному разі не йдеться про «русский язык«, «русское население«, «російських громадян«, «російськомовних« громадян України, навіть не про російський народ, а у всіх тих випадках йдеться про повноправних громадян задекларованої вільної і незалежної демократичної держави України. То на якій підставі бійці проти гноблення говорять про «русское население«, «російських громадян«,– їх ще Путін не окупував, – як Крим, – і до власної імперії ще не приєднав. Не пахне тут бодай трохи відомим російським імперським нахабством?

І щоб довго не гратися з мовним покривалом, яким прикривається зовсім інша сутність зовсім інших – імперіалістичних, а не мовних! – тенденцій,  давайте домовитися просто:

Зосередимо всі сили й здібності позиції та опозиції в Україні сущі для того, щоб створити нарешті такі «несправедливі та гнітючі« умови для українського народу: його мови, школи, культури, історії, держави, державної мови (тобто, всіх необхідних засобів для елементарного рівноправного існування в своїй державі переважаючого українського народу), які на сьогодні вже має гноблена зросійщенна меншина того самого українського народу, а тоді поведемо мову про особливий статут російської мови в Україні, який і надалі буде гарантувати їй дотеперішні необмежені права її вживання та можливості її подальшого розвитку, (бо в Москві, між тим планують обрати мера міста китайця, отже й місцевий «русский« і «росийский« народи будуть розмовляти «по-московськи«.)

Для ясності повторимо:

         Україна, як держава перш за все свого українського народу та інших своїх громадян різного національного походження та різного ступеня національної свідомості створить на практиці «адекватні« умови існування та розвитку своєї української мови, школи, науки, культури, історії, державності, а тоді, після досягнення рівноваги та рівноправності в тих правах з правами інших національних меншин в країні, в разі потреби займеться виробленням спеціального статуту для функціонування другої, третьої чи й десяток дальших мов у нашій державі.

А поки що різного роду експерти хай надалі вивчають досвід швейцарій, бельгій, фінів та шведів, - проте передусім досвід понад мільярдного Китаю, щоб, на випадок потреби, вміти відстоювати в «русском мире« першу державну мову перед другою світовою!

Пряшів, 24 квітня 2014 року                                              Проф. Юрій Бача