АКТУАЛЬНЕ

Друк

ВЕЛИКИЙ УСПІХ УКРАЇНИ - ЛЕГШЕ НЕ СТАЛО

НЕОЧІКУВАНИЙ УСПІХ УКРАЇНИ

– легше не стало – праця-боротьба попереду.

 

Наперекір надзвичайно складній ситуації Україна таки довела свою організованість, демократичність та політичну культуру: вже в першому турі обрала собі нового Президента.

Зізнаймося, мало хто сподівався такого успіху та, признаймо, не всі змінили своє ставлення до нашого народу та його держави навіть після демонстрації такого успіху. Як звикли казати: пси ще довго брехатимуть (а деякі – ніколи не перестануть!).

 

Проте пси брешуть, а караван іде далі: Перед Президентом величезні завдання; з поміж найтяжчих найчистіше йому нагадують: зупинити військові акції на сході країни, досягти регулярного мирного  життя, оголошення та реалізацію передчасних виборів ВР України, серйозні зміни в системі органів влади та, зокрема, судової її частини, вирішення газової проблеми, активізацію економічного життя країни та, як підсумок всього того, - значне поліпшення життя всіх громадян країни. В загальній формі вимоги до Президента найчистіше формуються у вимогу ВИКОНАТИ ВСІ ВИМОГИ МАЙДАНУ

Отут треба зупинитися і призадуматися… з кількох поважних причин:

  1. Всіх вимог народу ще ніхто ніде й ніколи не виконав, бо навіть, якби комусь це вдалося сьогодні, то завтра в того ж народу виникнуть нові потреби та нові вимоги! Отже – цього навіть не слід чекати: вимагати слід виконання найважливіших, найосновніших вимог та потреб народу.
  2. Навіть виконання найважливіших та найосновніших завдань та потреб народу ще ніде й ніколи не виконав сам президент, навіть зі своїм найкращим та найближчим штабом (чи командою, як і звикли казати.  Команда вимагає командира, командир наказує, накази слід виконувати навіть, якщо вони погані… Отже команда нам не потрібна…)
  3. Виконати найважливіші та найосновніші сподівання народу можна виконати тільки всім народом.., під керівництвом мудрого та доброго президента-організатора та – в нашому випадку – тільки в результаті принципових змін в системі влади – всієї вертикалі влади! – в усій країні. Зрозуміло – при максимальному обмеженні корупції та всіх інших ознак попередньої системи влади в країні. (Ліквідувати всю корупцію також ще нікому в світі не вдалося! Отже – також з України буде досить, якщо їй вдасться значною мірою обмежити її вплив зокрема у найвищих органах влади. (Прикладом і тут мусить бути Президент України та його найближче оточення. Тільки не «сім‘я« – Боже борони!)

 

Отже, взявши до уваги бодай оті три принципи можна приступити до створювання умов для успіху всієї України: Президент повинен очолити величезну працю-боротьбу всього народу за реалізацію його – народу! –  вимог та потреб, підібрати людей для окремих ділянок.., розподілити роботу.., досягти.., не допустити, гарантувати.., поважати (людей та їх працю), похвалити (але й справедливо покарати)…

Неменші завдання стоять також перед народом: домовитися та визначити оті найважливіші та найосновніші завдання народу й держави, а тоді взятися за роботу по реалізації отих завдань, вимог, потреб та прав кожної людини.

Притому, давно відомо, що в світі нема жодної думки, ідеї, акції, за яку був би КОЖЕН. Не кожен хоче бути навіть здоровим, багатим, щасливим, не кожен найвище цінує життя («Душу й тіло ми положим за нашу свободу..!«), не кожен хоче бути славним, відомим… Отже, і до праці за поліпшення життя народу піде не кожен – з тим треба рахувати. Пси надалі брехатимуть.., в родині не без калік (як каже «старший брат«).., будуть і проблеми та невдачі.., проте – дозвольте узагальнити досвід нашого народу – українському народові не звикати до труднощів та проблем, до критичних чи майже катастрофічних ситуацій, бо завжди, коли в того народу перемогла єдність, він був здатен подолати любі перешкоди й проблеми!

А Президент?

Нехай його до певної міри обмежила зміна Конституції України, проте його ініціативі меж ніхто не буде класти, якщо він стане справжнім очільником народу в його боротьбі за реалізацію вільної і незалежної  демократичної України, в якій буде гарантоване щасливе життя кожній порядній людині!

Пряшів, 1 червня 2014 року                                   Проф. Юрій БАЧА